Комунальний заклад "Харківський ліцей № 141 Харківської міської ради"

Методичні рекомендації з організації роботи Європейських клубів у загальноосвітніх навчальних закладах України

Одним із пріоритетних напрямків стратегічного розвитку України є інтеграція нашої держави до Європейського співтовариства. Завданням сучасної школи є сприяння розвиткові демократичної культури, формуванню політико-правових і соціально-економічних знань.

В Україні затверджено Програму інтеграції до Європейського Союзу, яка є підтвердженням визнання стосунків між Україною та ЄС. Україна стала першою серед країн СНД, яка уклала Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. У 2005 році затверджено План дій "Україна - Європейський Союз", який передбачає розвиток тісних відносин, що виходитимуть за рамки співробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва між Україною та ЄС.

Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, які існують у системі вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, в тому числі й Україна.

Європейська інтеграція була і залишається для України одним із головних пріоритетних напрямків у зовнішній політиці й усьому процесі розвитку нашої незалежної держави.

Євроклуб – це форма добровільної організації молоді, що сприяє творчій реалізації та громадянській освіті її членів, залученню молоді до участі в європейських ініціативах, інформуванню з питань європейської інтеграції.

Перші євроклуби виникли в Португалії, звідки поширились в країнах Європи та в світі. За понад десятиріччя з моменту заснування перших євроклубів в Україні, справжня їх мережа так і не стала реальністю. Становлення мережі не відбулось з різних причин, переважно пов’язаних з нерозумінням сутності євроклубів та потенційної ролі цієї форми організації молодіжної активності у справі європеїзації суспільства, ефективнішої реалізації європейського вибору України.

Ідея діяльності євроклубів за два десятиліття довела свою актуальність і життєздатність у різних країнах Європи. Вона захоплює молодь, стимулює ініціативу і творчість, виховує любов до власної культури і повагу до інших народів, допомагає самореалізації у великій об’єднаній Європі.

Головною метою діяльності євроклубів є ознайомлення учасників та місцевої громади з Європейським Союзом і з Європою у цілому. Гаслом роботи євроклубів можуть бути слова Президента України Віктора Ющенка «Ми не є сусідами Європи, ми є центром Європи. Але правда полягає в іншому - ми сусіди Європейського Союзу, а хочемо бути членами Європейського Союзу». Європейські клуби сприяють зближенню європейської молоді на основі спільних цінностей демократії, співпраці і розумінні, що ми «єдині у різноманітності».

Через євроклуби відбувається пропагування загальноєвропейських демократичних цінностей, ознайомлення із способом життя і культурою населення інших країн Європи, уміння представити власну культуру, країну, спосіб життя.

Серед завдань євроклубів одне із чільних місць посідає пізнання Європи починаючи із власного краю, міста, регіону, держави, як європейської території. Вивчення звичаїв і традицій народів Європи допоможе чітко позиціонувати власну традиційну і сучасну етнічну культуру.

Учасники євроклубів набувають досвіду організації інформаційних кампаній, поширюючи знання про євроінтеграційні процеси та засади функціонування Європейського Союзу. Шляхом пошуку інформації, опрацювання нових друкованих та електронних джерел відбувається підвищення загального інтелектуального рівня учнів. У членів євроклубів формуються лідерські навички, уміння приймати відповідальні рішення. У цілому, відбувається підготовка молоді до життя в об’єднаній Європі.

Популяризація європейських цінностей допомагає подолати стереотипи негативного ставлення до сусідніх народів. Джон Мак Кормік у своїй праці «Розуміння Європейського Союзу» зазначає, що у народів Європи є дуже багато того, що їх розділяє – у них бракує спільної історії - і при цьому вони сьогодні налагоджують взаємовигідну співпрацю, долаючи шкідливі стереотипи міжнаціональної ворожнечі.

Організаційно євроклуби можуть бути оформлені як офіційно зареєстровані відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про об’єднання громадян») неурядові організації. Тоді клуб діє на підставі Статуту, може мати власні банківські рахунки, печатку тощо. У переважній більшості, європейські клуби, що набувають статусу окремої неурядової організації, створюються студентами вищих навчальних закладів або лідерами громадських організацій.

Євроклуби, що виникають при загальноосвітніх школах, не реєструються як окремі неурядові організації. Вони створюються і діють на підставі Статуту, розробленого за участі вчителів, дирекції, учнів і батьків та затвердженого директором установи. Така організаційна форма діяльності євроклубу може бути реалізована і у вищих навчальних закладах за участі ректорату, органів студентського самоврядування, кафедр тощо.

Для досягнення окреслених у Статуті цілей кожен євроклуб обирає власні форми і методи роботи. Серед найпоширеніших можемо перелічити наступні:

- засідання євроклубів, на яких поширюються інформаційні матеріали, обговорюються теми, пов’язані з європейськими інтеграційними процесами. Такі зустрічі допомагають підтримувати високу групову динаміку роботи, створюють відчуття перебування у вирі подій.

- налагодження стосунків із закордонними шкільними євроклубами через міжнародні мережі дозволяє брати участь у програмах міжнародного обміну, реалізовувати спільні проекти із молодіжними організаціями з сусідніх країн.

- проведення виставок фотографій, малюнків, плакатів, конкурсів, випуск інформаційних матеріалів (стінгазет, європейських куточків у класах і бібліотеках) на теми, пов’язані з Європою та Європейським Союзом. Такі форми роботи допомагають залучити нових творчих людей до роботи євроклубу, а також створити позитивні інформаційні приводи для висвітлення роботи клубу у місцевих засобах масової інформації.

- організація тренінгових занять і рольових ігор. Для проведення тренінгів часто обирають теми, які навіть опосередковано пов’язані із європейською інтеграцією, але, разом з тим, готують учасників до життя у єдиній Європі – формують майстерність спілкування, ефективної взаємодії, вибору професії і подальшого працевлаштування.

- літературні та мистецькі вечори, на яких учасники знайомляться із творчою спадщиною відомих європейських авторів. Читання літературних творів в оригіналі допомагає подолати мовний бар’єр і розпочати функціональне використання іноземної мови.

- інформаційні кампанії, спрямовані на місцеву громадськість (зустрічі, лекції, вистави, вікторини).

Під час застосування запропонованих форм роботи варто звернути увагу на зміст «європейського вибору» України, що втілюється в політиці за наступними напрямками:

1. Україна і Європейський Союз.

У 1991 р. Європейське Співтовариство визнало Україну як незалежну державу. 14 червня 1994 р. у Люксембурзі була підписана, а 1 вересня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом.

У документі визначені такі цілі партнерства: розвиток політичного діалогу між сторонами; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних відносин між сторонами; створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технічного і культурного співробітництва; підтримка зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершення переходу до ринкової економіки.

6 грудня 1996 року Радою міністрів ЄС був прийнятий План дій стосовно України. Цим документом Євросоюз проголосив свою готовність розвивати і зміцнювати політичні й економічні відносини з Україною. У 1998 і 2000 роках указами Президента України були затверджені Стратегія і, відповідно, Програма інтеграції України в ЄС. Важливе значення для розвитку відносин між Україною і Євросоюзом мало затвердження Європейською Радою в грудні 1999 р. Загальної стратегії ЄС щодо України.

Для координації та практичного вирішення всіх питань, пов’язаних із здійсненням задач, спрямованих на вступ України в Європейський Союз і НАТО, у лютому 2003 р. в Україні була створена Державна рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. 27 листопада 2003 року Верховна Рада України затвердила загальнодержавну Програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Проблеми євроінтеграції України систематично обговорюються на спеціальних самітах «Україна – ЄС».

У практичному плані вступу в Європейський Союз наша країна має виконати цілий ряд умов, серед яких створення відповідних правових та економічних умов, досягнення відповідності торгового режиму України нормам ЄС і створення на цій основі зони вільної торгівлі, створення Митного союзу України з ЄС, здобуття Україною статусу асоційованого члена ЄС, забезпечення поступового впровадження критеріїв вступу України до Валютного союзу ЄС.

2. Україна і Рада Європи.

Рада Європи (РЄ), заснована у 1949 році, є однією з найбільших і найвпливовіших міжнародних організацій, діяльність якої спрямована на захист прав людини і парламентської демократії, забезпечення принципу верховенства права. 9 листопада 1995 р. наша держава стала повноправним членом Ради Європи, підписавши Європейську конвенцію з прав людини й Статут цієї організації.

Вступ України до Ради Європи сприяв зміцненню міжнародного авторитету України, здійсненню демократичних перетворень та отриманню Україною можливостей входження в більшість європейських структур.

Визнаючи досягнення України в будівництві правової держави і громадянського суспільства, Парламентська Асамблея Ради Європи разом із тим констатувала, що «ще багато треба зробити у сфері гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами і забезпечення виконання цих принципів у практичній роботі органів влади України».

В Україні добре розуміють, що виконання вимог і рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам країни і сприяє демократизації всієї системи державних і суспільних відносин.

3. Україна і ОБСЄ.

Діяльність Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) спрямована на зміцнення загальноєвропейської безпеки і співробітництва між країнами і народами. Україна бере безпосередню участь у роботі цієї впливової міжнародної організації з січня 1992 року (тоді ця організація називалася Нарада з безпеки і співробітництва в Європі - НБСЄ).

Євроклуби на своїх засіданнях можуть обговорювати актуальні питання «європейського вибору» України та проблеми його реалізації.

Серед тем засідань Євроклубів, що передбачають дискусійне обговорення проблемних питань, можуть бути такі:

- Чи відповідає «європейський вибір» України національним інтересам нашої країни;

- «Європейський вибір» та проблеми взаємовідносин України та Росії;

- Переваги та недоліки вступу України до Євросоюзу;

- Економічна, політична та військова складові євроінтеграції;

- Ефективність європейських політичних інститутів;

- Європейська інтеграція України та проблема українських гастарбайтерів;

- Європейська інтеграція України за умов світової економічної кризи;

- Європейська інтеграція України та проблема міжнаціональних контактів;

- «Болонський процес» та можливості отримання освіти в країнах Євросоюзу;

- Проблеми міжнаціональної та міжрелігійної толерантності в сучасній Україні та Європі;

- Історія та сучасний стан взаємовідносин України з європейськими сусідами (Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина тощо);

- Європейські демократичні цінності та сучасна Україна.

Євроклуби користуються методичною підтримкою обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, міських та районних методичних центрів відповідних управлінь освіти. Вони розвивають співробітництво з недержавними громадськими, молодіжними організаціями, що не носять політичного характеру, а також з вищими навчальними закладами, налагоджують контакт з дипломатичними представництвами країн Євросоюзу в Україні.

До роботи Євроклубів залучаються експерти – вчені, дипломати, спеціалісти з проблем європейського економічного співробітництва, проблем міжнаціональних та міжрелігійних відносин, проблем міжнародного права тощо.