Іспанія
Офіційна назва - Королівство Іспанія.
Державний устрій. Іспанія - конституційна монархія. Глава держави - король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами -парламентом, що складається з Сенату і Конгресу депутатів.
Географічне розташування. Іспанія - південноєвропейська країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та "ізолюють" Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон - 1214 км), з Францією - по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута - 6,3 км, м. Мелілья - 9,6 км).
Площа території - 504 782 кв. км. (50 місце у світі).
Адміністративний поділ - поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилья і Леон, Кастилья-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій.
Кількість населення - проживає близько 40 млн. осіб (приблизно 10 млн. у містах), середня густота населення - близько 80 чоловік на 1 кв. км.
Столиця - Мадрид (2,905 млн. жителів).
Інші великі міста: Барселона (1,497 млн. жителів), Валенсія (741,9 тис.), Севілья (704,5 тис.), Сарагоса (607 тис.), Малага (539,3 тис.).
Державна мова - іспанська.
Релігія - римсько-католицька.
Державне свято - 12 жовтня - День іспанської нації.
Державний прапор - складається з червоної, жовтої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Символічне значення кольорів цього прапора легенда пов'язує з його походженням. Відповідно до переказу один з королів Арагону побажав мати свій прапор. Оглядаючи різні проекти прапорів, він зупинився на одному з гладким золотим полем. Потім він велів подати келих свіжої крові тварин і, зануривши в нього два пальці, монарх провів ними по жовтому полотнищу, на якому вийшли дві червоні смуги. Згодом прапор Арагону став державним прапором всієї Іспанії. Після встановлення у 1938 році режиму Франка цей прапор став прапором Іспанії.
Державний герб - являє собою складну багаточастинну конструкцію, яка включає герби земель, що належали Короні. У центрі овального щита знаходиться щиток, на якому зображений основний мотив іспанського герба, древній герб Королівства Кастилії і Леона: у першій та четвертій четвертях - золотий трибаштовий замок з блакитними вікнами і воротами на червоному полі, а в другій і третій - пурпурний (червоний) коронований золотою короною лев на срібному полі. В особливій частині - знизу між третьою і четвертою четвертями - герб Гранадської провінції: на срібному полі золотий гранат з червоною серцевиною і зеленими стеблом та листям.
Державний гімн Іспанії - "Марш гренадерів", або "Королівський марш".
Вперше цей гімн прозвучав у 1910 році і постійно виконувався до квітня 1931 року, коли в Іспанії була скинута монархія. Король Альфонс ХIII був вигнаний, а партитуру "Королівського маршу" відправили до архіву. Але 17 липня 1942 року Франко підписав декрет, відповідно до якого "Королівський марш" став національним гімном країни.
Грошова одиниця – евро.
Членство у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.
Промисловість
Основу енергетики Іспанії становить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах, її річна потужність становить понад 60 млн т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, частка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.
За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія посідає в світі досить вагоме місце: вона входить до групи перших 15 промислових країн.
У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них,
особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить різноманітна, але в ній різко переважають традиційні трудомісткі галузі.
В країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі — 13 млн.
т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана з нафтопереробкою, а також промисловість будівельних матеріалів, деревообробна і паперова. Важливу роль останнім часом стали відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії
виробництво — автомобілебудування — почало розвиватися з 60— 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та американських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн одиниць.
Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.
Старими галузями обробної промисловості залишаються текстильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкіряно-взуттєва. В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт.
Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки.
Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і в першу чергу розвиток машинобудування, тісно пов'язаний з великим притоком іноземних капіталів, а також з використанням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.
В розміщенні іспанської обробної промисловості дуже висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів — північного і середземноморського узбереж. Заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії
та Сараґосі. Підприємства харчової промисловості експортного напрямку тяжіють до відповідних сировинних баз.
Сільське господарство
Галузь залишається відсталим сектором іспанської економіки. Вона все ще ся відсталим сектором іспанської економіки. Вона все ще малопродуктивна і переважно екстенсивна. Для її потреб обробляється 2/5
території (орні землі і землі під постійними насадженнями), а 1/3 зайнята луками і пасовищами. Важливу роль відіграє штучне зрошення (3,7 млн га — перше місце в Західній Європі). Практикувати його почали ще за часів Стародавнього Риму і, особливо, під час панування арабів.
Найбільше зрошуваних земель у Середземноморській Іспанії (басейни рік Ебро і Гвадалквівір) і значно менше — в басейнах рік, що перетинають Месету — Дуеро, Тахо, Гвадіана.
Головною галуззю є землеробство. Вирощують зернові (ячмінь, пшениця, кукурудза, рис), бобові, картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн, а також овочі та фрукти помірних і субтропічних широт. Як правило, для зернових, крім рису, використовують богарні землі, врожайність їх низька. Під рис та інші цінні культури відводять зрошувані площі.
Врожайність рису дуже висока і його експортують у країни Європи. Іспанія відома як експортер томатів, цибулі, мигдалю тощо.
Особливе місце в світі Іспанія посідає як виробник винограду, оливок і цитрусових (апельсини, мандарини і лимони). Як і в інших країнах Середземномор'я, ці культури з'явилися в Іспанії ще в часи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. За збором винограду, виробництвом вина та його експортом країна поступасться в Середземномор'ї лише Італії та Франції, вино відіграє виняткову роль в житті і традиціях населення.
Такі марочні іспанські вина, як «Малага» та «Херес», мають світову славу. За збором цитрусових та їх експортом Іспанія посідає перше місце в Середземномор'ї, а за вирощуванням оливок, виробництвом і експортом оливкової олії — перше місце в світі. Головний район цитрусових та оливок — середземноморське узбережжя й Андалузька рівнина. Культура винограду розповсюджена ширше, вона охоплює також південну половину Месети і Арагонську рівнину.
Тваринництво в Іспанії розвивається в складних умовах. Тільки у північній вологій частині природні кормові угіддя дозволяють утримувати велику рогату худобу. Пасовища посушливої Месети придатні для розведення овець та кіз. Саме в умовах Месети була виведена порода знаменитих кастильських мериносів, які пізніше стали основою тонкорунного вівчарства в посушливих степах Австралії та Південної Африки.
Інтенсифікація тваринництва здійснюється шляхом розширення свинарства і птахівництва. Окреме місце займає вирощування спеціальних биків для кориди.
В лісовому господарстві Іспанії, як і в сусідній Португалії, важливу роль відіграє збір кори коркового дуба. Значного розвитку набуло рибальство у водах північної Атлантики.
Туризм
Упродовж останньої третини XX ст. найважливішим сектором іспанської економіки став туризм. Щорічна кількість іноземних туристів уже перевищила 50 млн (в 1960 р. — 6 млн). У країні створена сучасна туристична інфраструктура. Розвитку туризму сприяли, з одного боку, багата природна і культурна база, а з іншого — поява у високорозвинених західноєвропейських країнах масового платоспроможного попиту на цей вид вого платоспроможного попиту на цей вид послуг. Відіграли свою роль і дещо нижчі ціни на товари та послуги.
Тепле море і сонячна погода дозволили створити величезні курортні зони світового значення: Коста-Брава на узбережжі Каталонії, Каста-Бланка —
узбережжя Аліканте, Коста-делъ-Солъ — узбережжя Малаґи, а також Балеарські і Канарські острови. Все більше з рекреаційною метою використовується і скелясте північне узбережжя.
Культурна спадщина Іспанії різноманітна і багата. Іспанія була однією з головних провінцій стародавньої Римської імперії, а під час панування арабів — найрозвинутішою країною Європи. Чимало пам'яток цих епох збереглося донині, їх доповнюють замки, храми, палаци феодальної Іспанії, сучасна архітектура, музеї та барвисті фестивалі.
Найбільше туристів в Іспанію приїздить з Португалії і високорозвинених країн Західної Європи, особливо Франції, Великобританії та Німеччини.
Транспорт
У транспортній системі Іспанії передує автомобільний транспорт, як у перевезенні вантажів, так і людей. Задовільною можна вважати мережу автошляхів з твердим покриттям. Значення залізниць падає. Досить
розвиненими стали авіаційний і морський транспорт. Найбільші аеропорти знаходяться в Мадриді та Барселоні, провідними морськими портами є Барселона, Більбао і Альхесірас. Іспанія традиційно має широкі водні зв'язки з іспаномовними країнами Латинської Америки. Зараз їх доповнили повітряні. Через її територію здійснюються польоти в Латинську Америку з інших країн Західної Європи. Сучасною і розгалуженою є транспортна система, яка обслуговує рекреаційні зони. Зокрема міжнародні аеропорти є
в Малазі, на Балеарських і Канарських островах. Баланс зовнішньої торгівлі Іспанії зводиться з дефіцитом. У значній мірі він покривається доходами від іноземного туризму. Найбільша стаття експорту за вартістю — автомобілі. Крім того, значне місце займають сталь і сталеві вироби, текстиль і текстильні вироби, цитрусові, оливки і оливкова олія, вина. В імпорті на першому місці стоять нафта і нафтопродукти. Імпортують також кукурудзу і соєві боби, машинне
обладнання і хімікати. Головними торговими партнерами Іспанії є Німеччина, Франція та інші країни Західної Європи, а також Мексика, СІЛА, Саудівська Аравія та Японія.
Регіональні відмінності Іспанії та основні міста
Відмінності між окремими частинами Іспанії найкраще розглянути за трьома її великими регіонами: Північним, Внутрішнім та Середземноморським.
Північна Іспанія охоплює прибережні рівнини вздовж узбережжя Біскайської затоки та Атлантичного океану. Кантабрійські гори відокремлюють її від внутрішніх районів. Вона включає історичні області Ґалісію, Астурію, Басконію і Наварру. Природна ізольованість стала причиною етнічної відокремленості і сучасної автономності Басконії та Ґалісії.
Клімат Північної Іспанії вологий, помірний. Район багатий на гідроресурси, ліси і пасовища, а навколишні моря — на рибу. Тут найбільші в Іспанії поклади кам'яного вугілля та залізних руд. Займаючи 12 % площі, Північ концентрує 1/5 населення країни. В Іспанії Північ /5 населення країни. В Іспанії Північ
заслужила славу району важкої промисловості. Тут зосереджені видобуток вугілля та залізної руди, гідро- і теплові електростанції, центри чорної металургії і важкого машинобудування. Іншими галузями місцевої економіки є розведення великої рогатої худоби, рибальство, деревообробка, суднобудування і портова діяльність, а тепер і курортна справа. Найбільшим містом Півночі є Більбао.
Внутрішня Іспанія займає 55 % площі, але в ній живе лише 32 % населення.
Вона охоплює історичні області: Стару Кастилію, Нову Кастилію, Леон, Естремадуру і Араґон. Більшу частину території Внутрішньої Іспанії займає плоскогір'я Месета і значно меншу — басейн річки Ебро, відокремлений від Месети Іберійськими горами. Найхарактернішою рисою Внутрішньої Іспанії є її посушливий клімат. Водночас це «типова» Іспанія, історичне ядро країни. Саме об'єднання в 1479 р. Кастилії та Арагону поклало початок Іспанської держави.
У сільському господарстві Внутрішньої Іспанії різко виділяються вирощування зернових і випас овець та кіз. Це також важлива зона виноградарства (понад 1/2 загального збору винограду). На зрошуваних землях у басейнах рік Ебро, Дуеро, Тахо і Ґвадіани вирощують рис, цукрові буряки, бавовник, тютюн.
В енергетиці значна роль належить ГЕС на річках Дуеро і Тахо та на притоках Ебро, які стікають з Піренеїв. Є атомні електростанції. В обробній промисловості переважають легка і харчова. Останнім часом їх доповнили підприємства машинобудування. Найбільший згусток промислового виробництва утворився навколо Мадрида.
Мадрид домінує у Внутрішній Іспанії. Він лежить на висоті 655 м н. р. м. майже в геометричному центрі Піренейського півострова в басейні річки Тахо. Заснували його в X ст. маври. В 1561 р. він став столицею Іспанії.
Сучасний Мадрид (3,1 млн жителів) — одне з найбільших міст Європи. Це перш за все столиця і культурний центр світового значення, один з найбільших центрів міжнародного туризму. В Мадриді понад 100 музеїв, у тому числі всесвітньо відомий художній музей Прадо, багато театрів, арен тощо. Серед його архітектурних пам'яток: ансамбль Національного (Королівського) палацу, численні церкви і монастирі, а за 40 км на північний захід — знаменитий монастир-палац Ескоріал.
Мадрид — найбільший адміністративно-політичний, банківський, торговий і транспортний центр країни. До другої світової війни в ньому не було великих промислових підприємств і його роль у промисловості країни була незначною. Зараз за розмірами промислового виробництва він поступається лише Барселоні. Харчова, легка, поліграфічна галузі доповнилися великими підприємствами автомобілебудування, електротехніки і загального машинобудування.
Внутрішня Іспанія багата на міста, які процвітали в середні віки, але згодом у зв'язку із загальним економічним занепадом країни втратили своє колишнє значення і немовби застигли в своєму розвитку. Але чимало з них мають 1500—2500-літню історію і залишаються зосередженням цінних історичних і культурних пам'яток. Сама назва «Кастилія» в перекладі а «Кастилія» в перекладі означає «Країна замків». Старовинні замки і палаци, церкви і монастирі
можна побачити в маленьких провінційних містечках і навіть у селах. За 65 км на південь від Мадрида на берегах річки Тахо стоїть місто Толедо. Йому понад 2000 років, воно чотири рази було столицею, в тому
числі з 1085 по 1561 pp. — столицею Іспанії. В середні віки Толедо славився своїми металевими і текстильними виробами, особливо зброєю і сукнами. Зараз це місто-музей і важливий центр туризму в країні. Серед інших найвідоміших міст і Соломинка, де в 1218 р. було засновано перший в Іспанії університет, і Сеґовія з римським акведуком завдовжки 728 м і палацом-фортецею Алькасар.
На Середземноморську Іспанію припадає 1/3 площі і майже 1/2 населення країни. В природному відношенні це вузькі прибережні низовини і довколишні гори. Сюди ж входить найбільша в Іспанії Андалузька низовина в басейні річки Ґвадалквівір, Балеарські та Канарські острови. Район охоплює чотири історичні області — Каталонію, Валенсію, Мурсію та Андалусію. Найхарактернішими рисами району є середземноморський клімат, субтропічне сільське господарство і наявність тут другого за значенням міста країни — Барселони. Окреме місце займають острівні території.
Сільське господарство Середземноморської Іспанії є типовим для всього Середземномор'я. Це одна з найбагатших сільськогосподарських зон цього регіону. Виробництво тут досить інтенсивне. Багато зрошуваних земель.
Богарні землі використовуються для висаджування дерев і кущів, які не потребують поливу. Важливу роль відіграють культури цитрусових, оливок і винограду, а також виноробна, олійна і консервна промисловість.
Вирощують також бавовник, соняшник, овочі, баштанні тощо.
Узбережжя Середземного моря Іспанії — один з найбільших у світі районів рекреації і туризму. Головною принадною силою для приїжджих є саме
природне середовище (клімат, море, пляжі, екзотична рослинність). Разом з тим це район історичних пам'яток світового значення. Такі міста, як Севілья, Кордова, Ґранада у свій час були столицями могутніх
мавританських королівств, центрами науки, освіти і мистецтва. І зараз вони зберігають історичні та архітектурні шедеври тієї епохи. Багаті міста району і на пам'ятки римської епохи та середньовічної Іспанії
періоду Великих географічних відкриттів.
Барселона (1,7 млн жителів) — центр історичної (зараз автономної) області Каталонії, друге місто Іспанії, а як промисловий І торговий центр — перше. Історія Барселони налічує більш як 2000 років. У XVIII ст. вона стала найбільшим портовим містом Іспанії, в якому процвітала торгова буржуазія і нагромаджувались капітали. Тут уперше в країні з'явилося фабрично-заводське виробництво: спочатку текстильні підприємства, потім підприємства інших галузей легкої і харчової промисловості, а в другій половині XX ст. —хімічні та, особливо, машинобудівні. Зараз Барселона і Каталонія увійшли до числа найбільших промислових ареалів Західної Європи. Одночасно Барселона —великий порт, центр науки, культури і туризму. Туристів приваблює сюди не тільки красиве середземноморське місто-курорт і його історичні пам'ятки, а й зразки сучасної модерної архітектури та
мистецтва. В 1992 р. в Барселоні відбулися Літні Олімпійські ігри. Місто входить до сімки євроміст «вищої ліги».
Острівна Іспанія — це лише 2 % площі і 4 % її населення. Балеарські острови в Середземному морі знаходяться на віддалі 80 км від материка.
Канарські острови в Атлантичному океані віддалені від північно-західних берегів Африки на 96 км. Балеарські острови — це в першу чергу район туризму, який щорічно відвідує 3 млн чоловік. Канарські острови — також важливий район міжнародного туризму, в тому числі і зимового, але структура його господарства ширша. Розвинені рибальство, тропічне землеробство і нафтопереробка. Порти Санта-Крус і Лас-Палъмас — місця бункерування іноземних суден, які прямують з Європи в Західну Африку.
На півдні Піренейського півострова лежить невеличка (лише 6 км2), але широковідома територія — Ґібралтар. Вона займає однойменний півострів, витягнутий у бік Африки. Стратегічне положення півострова, який легко
обороняти з суходолу і який блокує вихід із Середземного моря і вхід у нього, зрозуміли давно. В 1713 р. він став володінням Великобританії, яка створила тут військово-морську базу. Зараз це єдина з шести колишніх баз ВМС, які охороняли у минулому Британську колоніальну імперію на водному маршруті Ґібралтар —Суец —Сінґапур, і яка все ще належить Великобританії.
.png)
.png)
