Виступ Луганського Євгена Дмитровича, учня 10-В класу Харківського ліцею №141на тему «Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь віки!»
"Невмираючий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення".
П.А. Грабовський
В Україні немає відомішого, доступнішого широкому загалові й більш дослідженого письменника, аніж Тарас Шевченко. Мабуть, не знайдеться в нашій державі людини, котра б не вважала, що вже кого-кого, а Шевченка знає. Ретельно вивчено і десятки разів прокоментовано кожен твір. Попри все те доводиться стверджувати, що досі, навіть через стільки років після його смерті, Шевченко залишається незбагненним. Ми звикли звірятися за Шевченковою творчістю у своїх почуваннях, поглядах на життя, на історичні події — його слово не має фальші, тут все істина.
Серед тих видатних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена безмежної любові до рідного краю, Шевченко по праву займає почесне місце, бо з таким шаленим завзяттям та відданістю захищав свободу й незалежність України, честь та гідність українського народу. Безсмертне ім’я великого поета й художника Т.Г.Шевченка відоме скрізь як ім’я людини, яка присвятила своє життя просвітницькій діяльності, відродженню та збагаченню національної культури України.
Ім'я Шевченка ніколи не підлягало забуттю. Мало хто з великих людей був таким популярним за життя. Про поета говорили завжди, говорили багато. В 40-х роках ХІХ століття поезії Шевченка були особливо популярними серед молоді, про що не раз говорили його сучасники.
Не все, що говорилося про Тараса Григоровича, було правдою, але і правда часто була зменшеною. Він же своєю творчістю намагався відкрити нам основи, на яких тримаються людина і світ. І сам його життєвий шлях може сказати не менше, ніж творчість Тараса Григоровича.
Шевченко — центральна постать не лише в історії української літератури, а й у всьому культурному житті України. У Шевченкові ми й зараз бачимо нашого сучасника і соратника, він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, бо слово це звеличує красу боротьби й перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народи світу.
Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, вся творчість Шевченкового генія стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже в свідомості українського суспільства.
Переступивши поріг третього тисячоліття, ми усвідомлюємо, що маємо національну самостійність, національну самосвідомість, національну мову, національну культуру, національну ментальність, волю до здійснення національної мети, національну державу. Нарешті відчуваємо себе не натовпом, що змушений жити на певній географічній території, а народом, спільнотою громадян. Ми продовжуємо змінюватися й розвиватися, ми відчуваємо себе справжніми господарями на своїй рідній землі, про що мріяв колись Тарас Григорович.
.png)
.png)
